Монастириська районна рада
Монастириський район, Тернопільська область

Ставки та період для сплати юридичними особами земельного податку за лісові землі

Переглядів: 117

Законом України від 10 липня 2018 №2497-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств» (далі – Закон №2497), який набрав чинності 15.08.2018, внесені зміни, зокрема, до ст. 273 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), відповідно до яких лісові землі підлягають оподаткуванню земельним податком.

Загальний порядок справляння плати за землю визначений ст.ст. 269-287 ПКУ.

Оподаткування земельним податком лісових земель здійснюється у загальному порядку.

Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПКУ визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Водночас п. 3 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 07 грудня 2017 року №2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» та п. 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі – Закон №2628) встановлено, що у 2018 та 2019 роках до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування у 2018 року та у 2019 роках, не застосовуються вимоги п. п. 4.1.9 п. 4.1 та п. 4.5 ст. 4, п. п. 12.3.4 п.12.3, п. п. 12.4.3 п. 12.4 та п. 12.5 ст. 12 ПКУ та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених ПКУ, належить до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Ставки податку за один гектар лісових земель встановлюються відповідно до ст.ст. 274 та 277 ПКУ.

Слід зазначити, що 01.01.2019 Законом №2628 внесено зміни, зокрема, до ст.ст. 10, 274 та 277 ПКУ.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених ПКУ, вирішують питання відповідно до вимог ПКУ щодо встановлення, зокрема, земельного податку за лісові землі.

Ставка податку для лісових земель (нормативну грошову оцінку яких проведено) відповідно до п. 274.1 ст. 274 ПКУ встановлюється у розмірі не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку для лісових земель (нормативну грошову оцінку яких не проведено) відповідно до п. 277.1 ст. 277 ПКУ встановлюється у розмірі не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по області.

Обов’язковість виконання актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування встановлено п. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 №483 «Про затвердження форм типових рішень про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку та нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» (далі – Постанова) затверджено типову форму рішення про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку, якою передбачено встановлення ставок земельного податку за видом цільового призначення земель відповідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему від 23 липня 2010 року № 548 (далі – Типова форма).

Таким чином, при прийнятті органом місцевого самоврядування у 2018 році рішення про встановлення місцевих податків та зборів, у тому числі за Типовою формою, у якому визначені ставки для земель лісогосподарського призначення, таке рішення є обов’язковим до виконання.

Спільно протидіяти зарплатній заборгованості

З початку цього року працівники територіальних органів ДФС України в Тернопільській області на спільних з органами місцевої влади засіданнях комісій заслухали керівників 3 підприємств, які допустили заборгованість із виплати заробітної плати, податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску. Після цього ці суб’єкти господарювання сплатили 2,3 тис. грн заборгованого єдиного внеску. Крім цього, фахівці фіскальної служби провели індивідуальну роз’яснювальну роботу із керівниками 27 підприємств. Результатом такої роботи є те, що 26 підприємств  погасили заборговану заробітну плату на суму 732,9 тис. грн, сплативши  474 тис. грн податку на доходи фізичних осіб та 169,6  тис. грн єдиного внеску.

Працівники фіскальної служби області спільно з органами місцевої влади проводять також контроль за додержанням платниками податків чинного законодавства про оплату праці. З початку 2019 році на засіданнях комісій заслухали керівників 62 підприємств та організацій, де заробітна плата виплачувалась у мінімальному чи нижче розмірах. Після цього 58  підприємств підвищили рівень виплати заробітної плати. Відтак до бюджету надійшло 305,4 тис. грн податку на доходи фізичних осіб та 371,6 тис. грн єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

 Крім того, проведена роз’яснювальна робота з 185 підприємствами та організаціями області щодо підвищення рівня оплати праці. Отож 176 підприємств підвищили своїм працівникам заробітну плату. Як наслідок, до бюджету надійшло 713,5 тис. грн податку на доходи фізичних осіб та 888,3 тис. грн єдиного внеску.

Відомості щодо суб’єктів господарювання, які виплачували заробітну плату працівникам нижче мінімальної, надали Управлінню держпраці у Тернопільській області, Департаменту соціального захисту населення Тернопільської облдержадміністрації, Головному  управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області та головам об’єднаних територіальних громад, сільських, селищних та міських рад. 

Подарункові сертифікати, подаровані юридичною особою на користь фізичної: оподаткування ПДФО

Відповідно до абзацу першого п. п. «е» п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо, у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у п. п. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.

Додаткові блага – кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV ПКУ).

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об’єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст. 164 ПКУ.

Згідно з п. 164.5 ст. 164 ПКУ під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з ПКУ, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 – Сп),

де К – коефіцієнт;

Сп – ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Водночас не включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань) – у частині, що не перевищує 25 відс. однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 ст. 167 ПКУ), у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Враховуючи викладене, якщо юридична особа надає подарункові сертифікати фізичним особам, то вартість таких сертифікатів включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як додаткове благо та оподатковується за ставкою 18 відс. у джерела виплати з урахуванням вимог п. п. 165.1.39 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.

Оподатковування міжнародних поштових та експрес-відправлень, що надходять на адресу фізичних осіб

Згідно з частиною шостою ст. 374 Митного кодексу України (далі – МКУ) товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 150 євро, що переміщуються (пересилаються) на митну територію України на адресу одного одержувача в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях, на адресу одного одержувача в одному вантажі експрес-перевізника від одного відправника у міжнародних експрес-відправленнях, підлягають усному декларуванню на підставі товаросупровідних документів та не є об’єктами оподаткування митними платежами.

Товари (крім підакцизних), що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових, міжнародних експрес-відправленнях, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, але не перевищує еквівалент 10000 євро, або переміщуються (пересилаються) без дотримання умов, передбачених частиною п’ятою ст. 374 МКУ, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків та податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України (далі – ПКУ). Базою оподаткування для таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 150 євро (частина сьома ст. 374 МКУ).

Товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро, що пересилаються (переміщуються) на митну територію України в міжнародних поштових відправленнях, міжнародних експрес-відправленнях, підлягають декларуванню та митному оформленню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також дозволів (ліцензій), сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності у випадках, установлених законодавством України для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, та оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, особливими видами мита відповідно до частини першої ст. 275 МКУ та податком на додану вартість за ставкою, встановленою ПКУ (частина восьма ст. 374 МКУ).

При цьому Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі – Закон № 2628), редакція якого діє з 01 січня 2019 року викладено в новій редакції п.п. 196.1.17 п. 196.1 ст. 196 ПКУ, згідно з абзацом третім якого не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України товарів, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 100 євро, для одного одержувача - фізичної особи в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях або в одному вантажі експрес-перевізника від одного відправника у міжнародних експрес-відправленнях.

Водночас згідно із Законом № 2628 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ доповнено п. 68, відповідно до якого з 1 січня 2019 року по 30 червня 2019 року не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України товарів, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 150 євро для одного одержувача - фізичної особи в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях або в одному вантажі експрес-перевізника від одного відправника у міжнародних експрес-відправленнях.

З 1 липня 2019 року по 31 грудня 2020 року нарахування та сплата податку на додану вартість у разі ввезення на митну територію України товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 100 євро для одного одержувача - фізичної особи в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях або в одному вантажі експрес-перевізника від одного відправника у міжнародних експрес-відправленнях, здійснюються у порядку нарахування та сплати податку на додану вартість, визначеному МКУ при ввезенні на митну територію України товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро для одного одержувача - фізичної особи в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях або в одному вантажі експрес-перевізника від одного відправника у міжнародних експрес-відправленнях.

 

Сектор комунікацій

Головного управління ДФС у Тернопільській області

 

« повернутися до списку новин