Монастириська районна рада
Монастириський район, Тернопільська область

На Тернопільщині деякі сільгоспвиробники ухилялись від сплати ПДВ

Переглядів: 656

Під час проведення операції «Урожай 2020» фахівці Головного управління ДПС у Тернопільській області проаналізували повноту сплати податків сільгоспвиробниками, які перебувають на четвертій групі єдиного податку. Вони зівставили задекларовані суб’єктами господарювання сільськогосподарські земельні ділянки в додатку до Декларації платника єдиного податку 4 групи (Відомостях про наявність земельних ділянок) із даними Кадастрової карти України, щоби з’ясувати цільове використання ними землі.  Податківці також звернули увагу на повноту декларування земельних ділянок (паїв), які знаходяться на одному полі, та використанні пасовищ та сіножатей.

Відтак з’ясувалося, що 19 платників обробляють земельні паї без оподаткування. Вони 2437,2 га. сільськогосподарських угідь – ріллі засіяли різними культурами, проте у звітності це не відобразили й не сплатили податків. Крім того, платники розорали 1004,7 га. пасовищ. На цій території вони засіяли сільськогосподарські культури, однак документально зміну цільового використання земельних ділянок не відобразили, а оподаткування провели за меншою ставкою податку. Відтак місцеві бюджети недоотримали 530 тис. грн єдиного податку, а державний бюджет умовно 9,2 млн грн податку на додану вартість.

Як запевнив начальник Головного управління ДПС у Тернопільській області Іван Пунько, суб’єкти господарювання, які мінімізують сплату податків до скарбниць, порушують податкове законодавство, і надалі перебуватимуть під пильним наглядом. «Сьогодні фахівці податкової служби мають достатньо технічних можливостей, аби зібрати необхідну інформацію та проаналізувати законність діяльності підприємства. Тому особам, які все ще намагаються використовувати різні схеми з мінімізації податкових зобов’язань,

варто пам’ятати про це і переходити із темного боку економіки на світлу, сплачуючи належно та декларуючи чесно», – підсумував посадовець.

 

Можливість амортизації орендованих основних засобів

 

Відповідно до абзацу першого п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, здійснюється відповідно до пп. 138.1 та 138.2 ст. 138 ПКУ.

Підпунктом 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПКУ встановлено, що розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі – НП(С)БО) або міжнародних стандартів фінансової звітності (далі – МСФЗ) з урахуванням обмежень, встановлених п. п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розд. I ПКУ, підпунктами 138.3.2 – 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 ПКУ. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені НП(С)БО.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень п. 138.3 ст. 138 ПКУ визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв’язку з їх консервацією.

Згідно з абзацом другим п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 №181, та п. 21 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 (далі – Методичні рекомендації №561) затрати орендаря на поліпшення об’єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів. Такі затрати зараховуються до складу основних засобів як первісна вартість нового об’єкта підгрупи 2.7 класифікації основних засобів, наведеної в п. 7 Методичних рекомендацій №561.

Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду (п. 32 Методичних рекомендацій №561).

Згідно з п. п. «а» п. 7 Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби» (далі – МСБО 16) собівартість об’єкта основних засобів слід визнавати активом, якщо і тільки якщо є ймовірність, що майбутні економічні вигоди, пов’язані з об’єктом, надійдуть до суб’єкта господарювання.

Під час визнання об’єкт основних засобів, який відповідає критеріям визнання активу, слід оцінювати за його собівартістю (п. 15 МСБО 16).

МСБО 16 не визначає одиницю оцінки для визнання, тобто з чого складається об’єкт основних засобів. Отже, потрібне судження при застосуванні критеріїв визнання до конкретних обставин суб’єкта господарювання. Можливо, буде доцільним об’єднати окремо незначущі об’єкти (наприклад, ливарні форми, інструменти і фарби) та застосовувати критерії до сукупної вартості (п. 9 МСБО 16).

Згідно з принципом визнання в п. 7 МСБО 16, суб’єкт господарювання не визнає в балансовій вартості об’єкта основних засобів витрати на щоденне обслуговування об’єкта. Навпаки, ці витрати визнаються в прибутку чи збитку, коли вони понесені. Витрати на щоденне обслуговування об’єкта, як правило, – це витрати на заробітну плату та витратні матеріали, а також це можуть бути витрати на незначні деталі. Призначення цих видатків часто визначають як «ремонти та технічне обслуговування» об’єкта основних засобів (п. 12 МСБО 16).

Таким чином, витрати на поліпшення (ремонт) орендованих основних засобів, що збільшують майбутні економічні вигоди, які спочатку очікувалися від їх використання, у податковому обліку відображаються як окремий об’єкт групи 9 «інші основні засоби» з мінімально допустимим строком корисного використання 12 років.

Водночас при визначенні об’єкта оподаткування платники податку – орендарі на підставі положень абзацу другого п. 138.1 та абзацу другого п. 138.2 ст. 138 ПКУ мають збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації вартості поліпшення (ремонту) орендованих основних засобів відповідно до НП(С)БО або МСФЗ та зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму розрахованої амортизації вартості поліпшення (ремонту) орендованих основних засобів відповідно до п. 138.3 ст. 138 ПКУ.

 

Ідентифікатор форми для подання в електронному вигляді заяв за ф. №1-ОПП, №17-ОПП та повідомлення за ф. №20-ОПП

 

Головне управління ДПС у Тернопільській області повідомляє, що згідно із п. 7.2 розд. VII, п. 8.4 розд. VIIІ, п. 9.3 розд. ІХ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 із змінами і доповненнями, платники податків, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати заяви за формою №1-ОПП (для юридичних осіб та відокремлених підрозділів) (далі – заява за ф. №1-ОПП) з позначкою «Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку» та про взяття на облік за неосновним місцем обліку за формою №17-ОПП (далі – заява за ф. №17-ОПП), а також повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП (далі – повідомлення за ф. №20-ОПП) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронних довірчих послуг.

Платники податків, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, подають через спеціалізоване клієнтське програмне забезпечення для формування та подання звітності до «Єдиного вікна подання електронної звітності» або через розділ «Введення звітності» інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний кабінет»:

- заяву за ф. №1-ОПП з позначкою «Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку» – за ідентифікатором J1312102;

- заяву за ф. №17-ОПП – за ідентифікатором J(F)1312201;

- повідомлення за ф. №20-ОПП – за ідентифікатором J(F)1312002.

З електронними формами заяв за ф. №1-ОПП, за ф. №17-ОПП та повідомленням за ф. №20-ОПП платники податків можуть ознайомитися на офіційному вебпорталі ДПС у рубриці Електронна звітність>Платникам податків про електронну звітність>Інформаційно-аналітичне забезпечення>Реєстр форм електронних документів.

 

Для тернопільських бізнесменів найзручніша спрощена система оподаткування

 

Станом на початок серпня 2020 року на обліку в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області перебували 35171 фізична особа-підприємець, що на 744 особи більше, ніж минулоріч. Майже 97 відсотків із них, а це – 34078 платників, здійснюють діяльність та сплачують податкові платежі. Їхня кількість порівняно з аналогічним періодом 2019 року збільшилася на 964. Так, 6095 (18%) приватних підприємців застосовують загальну систему оподаткування, а 27983 (82%) – спрощену систему оподаткування.

Більшість бізнесменів, які обрали єдиний податок, надали перевагу другій групі спрощеної системи оподаткування. Їх налічується 13595 осіб. Третю групу обрали 9261 підприємець-спрощенець. Першу групу єдиного податку застосовують 5127 осіб.

Нагадаємо, що спрощена система оподаткування належить до спеціальних податкових режимів і регулюється главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України. Вибір групи єдиного податку залежить від обсягу доходу, кількості найманих працівників та виду діяльності.

Платників ПДВ реєструють за новими правилами

 

Головне управління ДПС у Тернопільській області повідомляє, що з 23 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон №466).

Зокрема, нормами Закону №466 внесено зміни до порядку реєстрації, перереєстрації та анулювання реєстрації платників ПДВ, встановленого статями 183 та 184 розділу V Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Так, відповідно до Закону №466:

- новостворені суб'єкти господарювання зможуть заявити про своє бажання добровільно зареєструватися як платник ПДВ без подання реєстраційної заяви під час державної реєстрації створення юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи-підприємця;

- єдиним способом подачі реєстраційної заяви платника ПДВ до контролюючого органу (для обов'язкової, добровільної реєстрації та перереєстрації) є спосіб подання заяви засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Способу подання реєстраційної заяви платника ПДВ особисто до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи не передбачено;

- збільшено час для подання суб'єктами господарювання реєстраційних заяв для добровільної реєстрації платниками ПДВ та при обранні або переходу на спрощену систему оподаткування, зміни ставки єдиного податку – не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками ПДВ (замість 20 календарних днів);

- спрощено процедури перереєстрації платників ПДВ. Зокрема, перереєстрація не передбачається у випадках зміни суб'єктом господарювання місцезнаходження (місця проживання), перереєстрація у зв'язку зі зміною найменування (крім перетворення) (прізвища, імені та по батькові) платника ПДВ, який включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – Єдиний державний реєстр), здійснюється контролюючим органом без подання заяви платником ПДВ;

- анулювання реєстрації проводитиметься контролюючим органом автоматично на підставі відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи (крім перетворення) або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, отриманих згідно із законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», або за даними реєстру платників єдиного податку про застосування суб'єктом господарювання спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку на додану вартість;

- у разі перетворення юридичної особи-платника податку проводиться перереєстрація платника ПДВ. Якщо особа, утворена шляхом перетворення, не подала у встановлений строк заяви для перереєстрації, її реєстрація платником податку анулюється відповідно до статті 184 ПКУ.

Перехід до нових правил реєстрації, анулювання реєстрації платників ПДВ здійснюється з урахуванням такого:

- щодо осіб, які під час державної реєстрації заявили про своє бажання добровільно зареєструватися платником ПДВ без подання реєстраційної заяви, до запровадження обміну документами (відомостями) за новою формою між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами ДПС процедура розгляду отриманих документів не змінюється;

- щодо осіб, стосовно яких отримано відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення юридичної особи (крім перетворення) чи підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця або стосовно яких внесено запис до реєстру платників єдиного податку про застосування спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку на додану вартість, анулювання реєстрації здійснюється без затвердження рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Сектор комунікацій Головного управління ДПС

у Тернопільській області

 

 

« повернутися до списку новин