Монастириська районна рада
Монастириський район, Тернопільська область

Рішення про ставки земельного податку прийнято та оприлюднено після 15.07.2018: право застосування юридичною особою у 2019 році

Переглядів: 49

Відповідно до п. п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 та п. п. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) плата за землю у складі податку на майно належить до місцевих податків.

Згідно з п. 12.3 ст. 12 ПКУ сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Оскільки плату за землю віднесено до місцевих податків і зборів, органи місцевого самоврядування на виконання вимог чинного законодавства повинні прийняти рішення про встановлення податку на майно в частині плати за землю і, зокрема визначити ставки земельного податку та перелік пільг зі сплати податку. Загальні засади встановлення податків і зборів визначено ст. 7 ПКУ.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (п. п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПКУ).

Якщо сільська, селищна, міська рада або рада об’єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов’язковими згідно з нормами ПКУ, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм ПКУ із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (п. п. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПКУ).

Водночас п. 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» встановлено, що у 2019 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги п. п. 4.1.9 п. 4.1 та п. 4.5 ст. 4, п. п. 12.3.4 п. 12.3, п. п. 12.4.3 п. 12.4 та п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до п. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Отже, якщо рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення ставок земельного податку (або зміни до рішення) прийнято та оприлюднене після 15.07.2018, у тому числі рішення прийняте після 01.01.2019 на виконання законів України про внесення змін до ПКУ, то таке рішення є обов’язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами.

Обов’язок щодо застосування ставок земельного податку у платника виникає з урахуванням строків, визначених таким рішенням органу місцевого самоврядування.

Коли пеня не буде нараховуватися

Головне управління ДФС у Тернопільській області повідомляє, якщо платник податків самостійного виявляє помилку у поданій звітності та вносить зміни до такої звітності протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного Податковим кодексом, пеня, передбачена статтею 129 Податкового кодексу не нараховується.

Коли зміни до податкової звітності внесені платником після спливу зазначеного терміну пеня за заниження податкового зобов’язання починає нараховуватися з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, за який виправляється помилка із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов’язань.

Якщо станом на дату проведення нарахування грошових зобов’язань при самостійному виправленні помилок після спливу 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, при поданні уточнюючої декларації або уточнень грошового зобов’язання у складі звітної (нової звітної) декларації, незалежно від того, що у платника обліковуються надміру сплачені суми з відповідного платежу, пеня нараховується на занижену суму податкового зобов’язання за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки НБУ, діючої на кожний такий день.

Зазначена норма передбачена Законом України від 23.11.2018 №2628 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», який набрав чинності з 1 січня 2019 року.

Дії суб’єкта господарювання при втраті КОРО або РК?

Відповідно до глави 4 розділу II Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547 (далі – Порядок №547), використання книги обліку розрахункових операцій (далі – КОРО), зареєстрованої на господарську одиницю або на реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО), передбачає, зокрема, наявність КОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована, або на місці проведення розрахунків.

Абзацом другим п. 10 глави 2 розділу III Порядку №547 встановлено, що у при втраті розрахункової книжки суб’єкт господарювання зобов’язаний повідомити контролюючий орган за місцем реєстрації КОРО не пізніше двох робочих днів з дня втрати.

Cкасування КОРО на РРО здійснюється, зокрема, за заявою суб’єкта господарювання у разі викрадення, втрати, прийняття розпорядчого документа про те, що у випадку виходу з ладу РРО або відключення електроенергії проведення розрахункових операцій не здійснюється до моменту належного підключення резервного РРО або включення електроенергії, непридатності для використання тощо (абзац перший п. 1 глави 3 розділу II Порядку №547).

Згідно з нормами п. 3 глави 3 розділу II Порядку №547 заяву про скасування КОРО суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем реєстрації КОРО не пізніше двох робочих днів з дня виникнення підстави для скасування.

При викраденні КОРО суб’єкт господарювання разом із заявою про скасування КОРО надає до контролюючого органу копію відповідного документа органу поліції.

Посадова особа контролюючого органу не пізніше наступного робочого дня з дня отримання заяви про скасування КОРО проводить скасування реєстрації КОРО шляхом внесення даних до інформаційної системи ДФС.

При скасуванні реєстрації КОРО на господарську одиницю посадова особа контролюючого органу здійснює запис на титульній сторінці КОРО (у разі її наявності) щодо скасування реєстрації, який засвідчує своїм підписом та печаткою контролюючого органу.

Скасування реєстрації розрахункової книжки здійснюється за такою самою процедурою, що й скасування реєстрації КОРО.

На Тернопільщині сплатили 53,8 млн грн податкового боргу

Впродовж січня–лютого 2019 року 317 юридичних осіб, які допустили податковий борг на початок року, скоротили його на суму 59,3 млн гривень. До того ж повністю сплатили заборгованість 228 суб’єктів господарювання на суму 53,8 млн гривень. Про це повідомили в Головному управлінні ДФС у Тернопільській області.

Внаслідок погашення податкового боргу зведений бюджет поповнився на 7,4 млн грн, що на 2,1 млн грн більше, ніж у відповідному періоді минулого року. До державного бюджету боржники спрямували 6,6 млн грн, а це на 3,6 млн грн більше.

З початку року фахівці фіскальної служби направили до суду 15 звернень щодо надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок стягнення готівкових (безготівкових) коштів на суму податкового боргу 10,3 млн гривень. Уже задоволено 5 звернень на суму 1,2 млн гривень. Задля стягнення активів фізичних осіб через органи державної виконавчої служби до суду також направили 3 позови. Заявлена у них сума податкового боргу склала 1,8 млн гривень.

Від реалізації безхазяйного майна до зведеного бюджету надійшли 291,5 тис. грн, що на 46,3 тис. грн більше, ніж у відповідному минулорічному періоді. З них державний бюджет отримав 53,8 тис. грн, що майже вдвічі більше показника січня-лютого 2018 року, а місцеві – 237,7 тис. грн, а це на 16,4 тис. грн більше, ніж торік.

 

Сектор комунікацій

Головного управління ДФС у Тернопільській області

 

« повернутися до списку новин