Монастириська районна рада
Монастириський район, Тернопільська область

Щодо земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності

Переглядів: 10

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а справляння плати за землю – Податковим кодексом України (далі – ПКУ) та Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ПКУ платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з п. 271.1 ст. 271 ПКУ базою оподаткування земельним податком є:

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII ПКУ;

- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування – не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель – не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п. 274.1 ст. 274 ПКУ).

Ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, а для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, а для лісових земель – не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по області (п. 277.1 ст. 277 ПКУ).

У п. 284.1 ст. 284 ПКУ встановлено, що органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

Пунктом 287.2 ст. 287 ПКУ передбачено, що облік фізичних осіб – платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 01 травня.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ (абзац перший п. 286.5 ст. 286 ПКУ).

Особливості обчислення та сплати земельного податку встановлені ст.ст. 286, 287 ПКУ.

Отже, нарахування податкових зобов’язань із земельного податку здійснюється індивідуально для кожної фізичної особи на підставі даних Державного земельного кадастру.

Згідно з п. 288.1 ст. 288 ПКУ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2 ст. 288 ПКУ).

Пунктом 288.3 ст. 288 ПКУ визначено, що об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до вимог п. 288.5 ст. 288 ПКУ розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

- не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, – у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування – не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, – у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області;

- не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог ст.ст. 285 – 287 розділу ХІІ ПКУ (п. 288.7 ст. 288 ПКУ).

Таким чином, нарахування податкових зобов’язань з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності здійснюється на підставі договорів оренди таких ділянок.

Оподатковуємо дохід від продажу корпоративних прав

Підпунктом 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що дохід, отриманий з джерел за межами України це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи, зокрема, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо.

Відповідно до п. п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПКУ платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема фізичні особи – резиденти, які отримують іноземні доходи. Об’єктом оподаткування є іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Порядок оподаткування іноземних доходів регулюється п. 170.11 ст. 170 ПКУ, п. п. 170.11.1 якого визначено (з урахуванням вимог п. п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ ), що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, та оподатковується за ставкою, визначеною у п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 відс.), крім доходів, визначених п. п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ, які оподатковуються за ставкою, визначеною п. п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ (9 відс.), а також крім доходів, визначених п. п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.

Підпунктом «б» п. 171.2 ст. 171 ПКУ встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з іноземних доходів є платник податку.

Отже, при отриманні фізичною особою резидентом доходу з джерелом виплати за межами України – іноземного доходу, зокрема, доходу від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується за ставкою 18 відс., при цьому такий резидент зобов’язаний подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію про майновий стан і доходи.

На Тернопільщині до бюджетів спрямували понад мільярд гривень платежів

Впродовж січня-лютого 2019 року до Зведеного бюджету України платники податків Тернопілля спрямували 1 млрд 72,5 млн грн платежів. Порівняно з відповідним періодом минулого року надходження зросли на 129,1 млн грн або на 13,7 відсотків.

Майже 41 відс. усіх надходжень становлять платежі до державного бюджету, а це 436,2 млн гривень. Це на 22,9 млн грн перевищило аналогічний показник минулого року.

Решта 59 відс. усіх надходжень – платежі до місцевих бюджетів. Отож, місцеві скарбниці за два місяці цього року поповнилися на 636,3 млн грн платежів. Порівняно з 2018 роком приріст надходжень склав 106,1 млн грн або плюс 20 відсотків.

Варто зауважити, що впродовж останніх чотирьох років надходження до державної казни, контроль за якими здійснює фіскальна служба, зросли втричі. Дохідна ж частина бюджетів органів місцевого самоврядування за цей же період – у 2,5 разів. Цьому сприяло суттєве розширення податкової бази місцевих бюджетів у зв’язку з децентралізацією.

 

?ду включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, та оподатковується за ставкою, визначеною у п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 відс.), крім доходів, визначених п. п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ, які оподатковуються за ставкою, визначеною п. п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ (9 відс.), а також крім доходів, визначених п. п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.

Підпунктом «б» п. 171.2 ст. 171 ПКУ встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з іноземних доходів є платник податку.

Отже, при отриманні фізичною особою резидентом доходу з джерелом виплати за межами України – іноземного доходу, зокрема, доходу від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується за ставкою 18 відс., при цьому такий резидент зобов’язаний подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію про майновий стан і доходи.

Коли обмеження щодо граничних сум готівкових розрахунків не діє

Відповідно до п. 6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 (далі – Положення №148), суб’єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами:

1) між собою – у розмірі до 10000 (десяти тисяч) грн уключно;

2) з фізичними особами - у розмірі до 50000 (п’ятдесяти тисяч) грн уключно.

Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку. Кількість суб’єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується.

Обмеження, установлене в п. 6 розділу II Положення №148, стосується також розрахунків під час оплати за товари, придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівки, одержаної за допомогою електронного платіжного засобу.

Згідно із п. 7 розділу ІІ Положення №148 фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою:

1) із суб’єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами – у розмірі до 50000 (п’ятдесяти тисяч) грн уключно.

Платежі на суму, що перевищує 50000 грн, проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством України порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів із поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку;

2) між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі до 50000 (п’ятдесяти тисяч) грн уключно.

Платежі на суму, яка перевищує 50000 грн, здійснюються шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення та/або переказу коштів на поточні рахунки (у тому числі на депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).

Пунктом 8 Положення №148 визначено, що обмеження, установлені в пп. 6 та 7 розділу II Положення №148, не стосуються:

1) розрахунків суб’єктів господарювання з бюджетами та державними цільовими фондами;

2) добровільних пожертвувань та благодійної допомоги;

3) використання готівки, виданої на відрядження;

4) виплат, пов’язаних з оплатою праці;

5) використання готівкових коштів з фонду оперативно-розшукових (негласних слідчих) дій, створеного на виконання частини третьої ст. 24 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України».

 

Сектор комунікацій

Головного управління ДФС у Тернопільській області 

« повернутися до списку новин