Монастириська районна рада
Монастириський район, Тернопільська область

Місцеві скарбниці Тернопілля отримали понад 252 млн грн плати за землю

Переглядів: 31

Впродовж січня-серпня 2019 року платники податків сплатили до місцевих бюджетів Тернопільщини 252,2 млн грн плати за землю. Це перевищило очікувані надходження на 18,9 відсотків. Відтак бюджети додатково отримали трохи більше 40 млн гривень.

Майже 76 відсотків сплати цього платежу – внесок юридичних осіб. Адже вони сплатили з початку року 191,1 млн грн плати за землю, що на 40,1 млн грн більше, ніж очікувалось. Порівняно з минулорічними надходженнями цьогоріч сплата зросла на 38,8 млн гривень.

Фізособи поповнили скарбниці місцевих громад, сплативши 61,1 млн грн плати за землю. Порівняно з аналогічним періодом минулого року приріст платежу склав 3,5 млн гривень.

Вважаємо за доречне нагадати, згідно з нормами Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Юрособи – платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня 2019 року та  подають податкову декларацію на поточний рік до органів фіскальної служби за місцезнаходженням земельних ділянок не пізніше 20 лютого поточного року. Це звільняє від обов'язку подавати таку звітність щомісячно.

Оподаткування ПДФО суми дебіторської заборгованості, яка погашається боржником після припинення нею підприємницької діяльності?

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До складу загального оподатковуваного доходу зараховується виручка, що надійшла фізичній особі – підприємцю як в грошовій, так і в натуральній формі, а саме:

- виручка у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в готівковій формі безпосередньо підприємцю чи його працівникам на місці здійснення розрахунків (в т.ч. відсотки банку);

- виручка в натуральній (не грошовій формі);

- суми штрафів і пені, отримані від інших суб’єктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів та інші доходи, які пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 4 розділу «Загальні положення» Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 № 237, дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству (фізичні особі – підприємцю) на певну дату.

При цьому, якщо у фізичної особи – підприємця на момент проведення процедури припинення підприємницької діяльності рахується дебіторська заборгованість і вона не погашається, то у фізичної особи – підприємця не виникає доходу.

Однак, якщо після закінчення процедури припинення підприємницької діяльності фізичній особі погашається сума дебіторської заборгованості юридичною особою – боржником, то уся сума даної заборгованості підлягає оподаткуванню за загальними правилами, встановленими розділом IV ПКУ для платників податку – фізичних осіб.

При цьому, суб’єкти господарювання, які відповідно до норм ПКУ відносяться до податкових агентів, при виплаті доходів фізичній особі повинні нарахувати та утримати податок на доходи фізичних осіб.

Термін для подання заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами в окремих випадках

Відповідно до п. п. 230.1.5 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), транспортні засоби, що набули статусу акцизних складів пересувних, а також транспортні засоби, що використовуються суб’єктом господарювання (далі – СГ), який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки, повинні обліковуватися в Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, створення та ведення якого забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Перелік транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, розміщується на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Включення/виключення транспортних засобів до/з Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, здійснюється, зокрема, на підставі заявок на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними (далі – Заявки), із зазначенням періоду переміщення такого пального або спирту етилового.

Такі Заявки подаються СГ, які не є розпорядниками акцизних складів, до переміщення митною територією України у транспортних засобах, які не є акцизними складами пересувними, власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки. Форма Заявки затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Такі Заявки у формі електронних документів надсилаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не зазначені, зокрема, у Заявках на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, які надіслані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, забороняється.

Форма Заявки та Порядок її заповнення (далі – Порядок) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 08.05.2019 №188 «Про затвердження форми заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, та Порядку її заповнення».

Згідно з п. 1 розд. ІІ Порядку, період переміщення пального або спирту етилового не може перевищувати 30 календарних днів.

Відповідно п. 3 розд. ІІ Порядку, у графах 25, 26 зазначають цифрами дати початку та закінчення періоду транспортування.

При цьому, Порядком не встановлено граничних термінів подання Заявок, але передбачено, що у Заявці зазначається дата початку та дата закінчення періоду транспортування пального.

З урахуванням зазначеного, СГ необхідно подавати Заявки на переміщення пального до настання дати початку періоду транспортування пального транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними.

Чи потрібно підприємцю платнику єдиного податку сплачувати земельний податок при тимчасовому припиненні діяльності

Відповідно до ст.ст. 269, 270 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Особливості справляння земельного податку суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розд. XIV ПКУ (п. 269.2 ст. 269 ПКУ).

Зокрема, платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (п. п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що господарська діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» та іншими нормативно-правовими актами не передбачено тимчасове припинення підприємницької діяльності.

Тобто при припиненні господарської діяльності, фізична особа – підприємець не використовує у підприємницькій діяльності свої земельні ділянки. Відповідно не виконуються умови, які звільняють платника єдиного податку від сплати земельного податку.

Отже, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку – власники земельних ділянок (землекористувачі на правах постійного користування земельними ділянками) при припиненні господарської діяльності сплачують земельний податок на загальних підставах.

 

Козівське управління

Головного управління ДПС у Тернопільській області

 

« повернутися до списку новин